Хронометраж робочого часу учнів - індивідуальні поради дітям

Хронометраж робочого часу  учнів - індивідуальні поради дітям

Хронометраж – вивчення й вимірювання витрат робочого часу на виконання елементів операцій, підготовчо-завершальної роботи й обслуговування робочого місця, що періодично повторюються. Результати хронометражних спостережень можуть бути використані для встановлення раціональної структури операції:

·         визначення оптимальної тривалості елементів операції для розробки нормативів праці й норм праці;

·         виявлення, вивчення, узагальнення й розповсюдження передових методів праці й прийомів роботи;

·         перевірки обґрунтованості чинних норм праці, особливо в конфліктних ситуаціях;

·         виявлення причин невиконання норм праці окремими працівниками, що дозволяє визначити чинники, які заважають виконанню норм і виявити помилково встановлені норми праці.

За способом проведення розрізняють такі види хронометражу:

·         суцільний – заміряються всі елементи операції, що вивчається, безперервно відповідно до технологічної послідовності їх виконання;

·         вибірковий (переривчастий) – заміряються окремі елементи операції незалежно від їх технологічної послідовності;

·         цикловий – вивчення й вимірювання елементів операції, коли час на їх виконання не можна визначити безпосередньо, без об'єднання в групи, кожна з яких періодично повторюється в кожному циклі в технологічній послідовності.

Хронометраж містить наступні етапи:

·         підготовка до спостереження;

·         безпосереднє спостереження й вимірювання витрат робочого часу;

·         оброблення отриманих даних;

·         аналіз результатів.

Підготовка до спостереження:

·         вибір об'єкта спостереження;

·         вивчення технологічного процесу певної виробничої операції й професійно-кваліфікаційних даних спостережуваного персоналу;

·         вивчається зміст і структурні елементи операції: комплекси трудових прийомів, трудові прийоми, трудові дії, трудові рухи. Кількість структурних елементів операції залежить в основному від типу виробництва. Найбільша деталізація елементів трудового процесу здійснюється під час масового випуску продукції;

·         визначається початок і закінчення кожного елемента операції, тобто встановлення фіксажних точок (дотик руки до інструменту або заготівки, характерний звук під час початку виймання вугілля комбайном і т.д.);

·         виявляються чинники, що впливають на тривалість кожного елемента операції (технологія, режим роботи обладнання, організація робочого місця);

·         за таблицею визначається необхідна кількість вимірів. Під час хронометражу сукупність усіх проведених вимірів часу виконання будь-якого елементу виробничої операції називається хронорядом. Чим більша потрібна точність вимірів, тим більшу кількість їх необхідно провести. Допустима точність вимірів визначається необхідною точністю нормативів праці й норм праці. Для умов масового виробництва вона встановлюється в межах 3-5%, великосерійного – 5-8%, серійного 8-10%, дрібносерійного і одиничного – 10-20%. Необхідна кількість вимірів залежить від величини нормативного коефіцієнта стійкості хроноряду й необхідної точності середньої величини хроноряду у відсотках або від типу виробництва й тривалості операції у хвилинах. Попередня кількість вимірів уточнюється за наслідками спостережень;

·         установлюється контакт з робітниками і залучення їх до дослідження, що проводиться, пояснюється мета хронометражу й уточнюється порядок його проведення;

·         заповнюється титульна сторона хронометражної карти. На зворотному боці записують перелік елементів операції й відповідні їм фіксажні точки;

·         броблення хронометражних спостережень починають з розрахунку тривалості елементів операції й складання первинних хронорядів по кожному елементу (з поточного часу виконання цього елемента віднімається поточний час виконання попереднього елемента, а залишок записується в графу тривалості цього елемента);

·         хроноряди приводять до однієї з одиниць вимірювання робочого часу: секунд (якщо більшість елементів операції мають тривалість менше хвилини) або хвилин до двох знаків (якщо більшість елементів операції – більше хвилини);

·         з отриманих хронорядів вилучаються випадкові й помилкові (дефектні) заміри, що різко й необґрунтовано відрізняються від середнього часу виконання елементу операції. Крім того, вилучаються випадкові заміри, ураховані в ході безперервного спостереження, але не входять до складу операції й не нормовані – постороння розмова;

·         проводять аналіз хроноряду. Хроноряд має різні показники, коливання тривалості однойменних його елементів. Коливання залежать від виконуваної роботи, рівня її механізації (при ручних роботах вищі, а при машинних нижчі – машини нав'язують виконавцеві ритм роботи), тривалості елементів операції, типу виробництва, точності вимірювальних приладів, кваліфікації спостерігача;

·         визначають величину коливань хроноряду через ділення максимального значення часу на мінімальне, тобто визначають фактичний коефіцієнт стійкості хроноряду;

·         порівнюють фактичні коефіцієнти стійкості хронорядів (без урахування вилучених вимірів) з нормативними. Якщо фактичний коефіцієнт більше нормативного, слід вилучити одне (або обидва) значення – мінімальне або максимальне. Якщо після вилучення крайніх значень ряд залишається нестійким, необхідне ще одне додаткове спостереження. Загальна кількість вилучень – дефектних і вилучених під час оброблення – не повинна перевищувати 15% всіх вимірів;

·         розраховується середня тривалість кожного елемента операції, як середня арифметична значень хроноряду, відповідних нормальним умовам роботи;

·         виявляються можливості скорочення витрат робочого часу по окремих елементах операції й операції в цілому: усуваються зайві трудові рухи, трудові дії, трудові прийоми; застосовуються передові прийоми праці, найбільш досконалі пристосування, інструменти; перекривається машинним часом частина робіт, що виконуються вручну;

·         розраховується норма оперативного часу, загальна тривалість виконання всієї операції.

В умовах масового виробництва, коли підготовчо-завершальний час дається за нормативами на зміну – норма виробітку за зміну.

Фотографія робочого дня (часу) – це послідовне фіксування часу, що витрачається працівником упродовж робочого дня (зміни) на виконання операцій певного технологічного процесу та перерви у роботі. Якщо фотографія робочого часу проводиться на протязі всієї зміни, вона носить назву фотографії робочого дня. За допомогою фотографії робочого дня (часу) визначається час виконання кожної операції і встановлюються фактори, що впливають на працівника при виконанні ним тієї чи іншої операції, які враховуються при проведенні атестації робочого місця за умовами праці, розробці організаційно-технічних заходів для покращення умов праці, раціоналізації часу роботи та відпочинку.

В залежності від об’єкту спостережень, фотографія робочого часу може бути індивідуальною чи груповою.

При індивідуальній фотографії робочого часу об’єктом спостережень є затрати часу одного робітника, що працює на одному робочому місці  та аналогічних, при наявності. При проведенні атестації робочих місць за умовами праці проводиться саме індивідуальна фотограція робочого часу для детального визначення всіх затрат часу на конкретному робочому місці на протязі зміни.

При груповій фотографії робочого часу спостерігач проводить одночасно заміри затрат часу групи робітників (до 10чол. ), що працюють на декількох робочих місцях. Така фотографія доцільна при визначанні процента завантаженості робітників і втрат не на одному робочому місці, а на певній ділянці цеху.

Процес проведення любого виду фотографії робочого часу незалежно від способу спостереження, складається з трьох основних етапів: підготовка до проведення фотографії робочого часу; безпосереднє фотографування; обробка отриманих результатів, їх аналіз і висновки. Результати проведених спостережень оформлюють картою фотографії робочого дня (часу) – спостережним листом. Нормативно-правовими актами такої форми не передбачено, тому виконується й оформляється в довільній формі.

Але для прикладу, розглянемо процес проведення індивідуальної фотографії робочого часу. Підготовка до проведення фотографії передбачає ознайомлення з робочим місцем, зі змістом роботи, котра буде на ньому виконуватися. Результати ознайомлення відмічаються в спостережному листі. В листі записуються також деякі дані про робітника: прізвище, табельний номер, спеціальність і т. п. Крім того в описовій частині листа вказуються цех, ділянка, дата, початок і кінець спостереження, прізвище спостерігача, форми обслуговування робочого місця, обладнання й матеріали, які використовуються в роботі. Працівник повинен завчасно попереджуватись про час проведення спостережень та мету. Спостерігач в визначений час має бути на зазначеному робочому місці за декілька хвилин до початку робочої зміни з годинником та записником, для замірів робочого часу з точністю до хвилин під час виконання всіх операцій.  Фіксація результатів спостереження ведеться безперервно по поточному часу, тобто відмічається початок і закінчення елементів роботи.

Під час визначеності тривалості затрат робочого часу відбувається їх індексація, яка слугує основою для об’єднання одноіменних затрат. Для цього кожному елементу затрат присвоюється умовне позначення – індекс. Індексація може позначатися буквами або цифрами. Потім групуються і сумуються тривалості затрат, що мають однакові індекси і фіксуються в спостережному листі.

Надалі визначається питома вага або процент кожного виду затрат в загальному балансі робочого часу до загального часу спостереження, тривалість дії кожного шкідливого виробничого фактору окремо, відносно загального балансу робочого часу,  зайнятість працівників в роботах із шкідливими та важкими умовами праці, які безпосередньо впливають на результати атестації робочого місця за умовами праці для визначення права працюючих на пільги і компенсації за роботу зі шкідливим та важкими умовами праці.