Подорож до країни „Загадок”

Тема:Подорож до країни „Загадок”

Мета:Ознайомити з народною творчістю загадкою,розвивати кмітливість,фантазію,уважність,фантазію,спостережливість;розширюватикругозір,поповнювати словниковий запас учнів,виховувати почуття прекрасного,любов і повагу до всього живого,бережливе ставлення до оточуючого середовища

Обладнання.Картинки природи;ілюстрації із загадками.

Хід заняття

І.Організаційна частина

ІІ.Основна частина

Загадка-народний твір,який з’явився ще задовго до того,як люди навчилися читати і писати.Століттями загадки поширювалися усно,і тепер уже не можна встановити,хто ту чи іншу загадку склав першим.

Виникнення загадки відноситься до первіснообщинного ладу,коли людина не розуміла явищ природи,боялася їх,а тому боготворила.

Щоб умилостивити Богів,яких придумали люди (Перун-бог грому,Дажбог-бог Сонця,Стрибог-бог вітру,Велес-бог тварин і т.д.),вони приносили їм жертву,зверталися до них з проханнями ,порівнювали їх з тваринами або з людьми.Так виникла віра в магічну силу слова.А жива природа,одухотворена,як вважали наші предки,надихала їх на створення різних загадок,де давалася словам-відгадкам пряма назва і умовна.

Загадка-це уособлення,персоніфікація,образність,що й зараз чарує нас.Бо в загадках точно підмічаються й підкреслюються подібні ознаки в різних предметах,

Порівняння явищ:грім-розсипаний горох,лисиця-хитра і руда,верблюд-горбатий міст,річка-постійний потік (тече,тече,не витече) і т.ін.

З давніх давен до загадування і розгадування загадок ставились відповідально.Вважалося,що це може сприяти плодовитості худоби та доброму врожаю.Залежність людини від природи,зокрема,від свійських тварин,була така велика,що доводилось пристосовуватись до них.

У наш час загадки є одним із видів розваг,але ця розвага має серйозний підтекст.

Відгадування загадок розвиває кмітливість,уміння зіставляти,порівнювати предмети чи явища і знаходити в них схожість.

Назва „загадка” походить від слова гадати,тобто думати.Невеликий фольклорний твір в іномовній формі описує предмет,котрий слід називати.

Часто задуманому предмету (явищу)дається назва інших на основі схожості.

Візьмемо загадку про сонце:”Встає рано,лягає пізно,світить яскраво,гріє пекуче”.Сонце порівнюється з людиною,з її діями,вказується на характерні ознаки-світить і гріє.

У загадках народ виявляє свою велику дотепність,вміння робити дуже цікаві,часом незвичайні порівняння чи зіставлення.Скажімо ,небо у загадках-це голубий шатер,синя шуба,синя хустка,поле неміряне,море безкрає;комар-не звір,не птиця,ні рак,ні риба,лаюче,маленьке,кусюче;морква-це дівчина,панна,що має пишну косу і та надворі та ін.

Часом загадки мають форму запитань.

-Що воно за штука,що день і ніч стука?(серце)

-Хто старший-овес чи ячмінь?(овес,бо має вуса)

Слід пам’ятати,що,складаючи загадку,народ вживає найяскравіші,найважливіші ознаки речі.Так ,гриб асоціюється з однією ногою,на яку накинуто шапочку (брилик,капелюшок, ковпачок...)

Використовуються й зорові та слухові уявлення,порівняння:паровоз-це корова,кінь,,па вагони-телята,близнята;сонце-це золота діжа(комора,теля,паляничка,сито)-зорові образи.

Загадки вчать зіставляти предмети і явища,виділяти в них найістотнішіознаки,коротко та образно висловлюватися,розвивати кмітливість.Як,наприклад,ці:

1)На дубі 3 гілки,на кожній гілці по 6 яблук.Скільки всього на дубі яблук?

(На дубі яблука не ростуть)

2)Все життя один одного обганяють,а випередити не можуть?

(Ноги)

Завдяки писемності та розповсюдженню грамоти виникло багато загадок про книжки,освіту.

Вам розкаже всі пригоди,

А сама мовчить ізроду.

(Книжка)

Язика не має,а навчає.

(Книжка)

Загадка дає багато можливостей для мовного розвитку дітей,для прилучення їх до словесної художньої творчості.Створюючи загадки,вони зосереджуються на конкретному предметі,звертаючи увагу на окремі,найвиразніші ознаки певного предмета чи явища.

Отже,загадки-то справжні перлини народної мудрості,коштовні згустки думки і почуттів,що хвилюють розум та уяву людей.Справедливо зазначав упорядник книги”Українські загадки”(К.,1963)М .Шестопал:”Кожна загадка,має осколок сонця-сяюча і гаряча,мов тятива-натянута і гнучка,мов спис отой-гостра і разюча.Ніби промені в краплях роси,відбиваються в них творчий геній і душевна краса народу,його розумова й художняобдарованість,його спостережливість і дотепність”.

Загадки

* * * І червона, й соковита, Та гірка вона все літо. Припече мороз – вона Стала добра й смачна. (Калина)	* * * Кавунчики дрібненькі, Смугасті та кисленькі, У колючки вбралися І кущиком назвалися. (Аґрус)
* * * Мов маленький м’ячик, Висить, а не скаче, Рум’яне, гладеньке, На смак солоденьке. (Яблуко)	* * * Уночі понад водою Білий дим пливе рікою. Тільки сонечко засяє – Білий дим кудись тікає. (Туман)
З небокраю, з-за діброви, Вийшли воли чорноброві: Принесли водиці дзбан, Полили і ліс, і лан. (Хмари)	* * * З небесної діжки Крижані горішки На землю упали, Шкоди нам завдали. (Град)
* * * Квітка пишна, квітка гожа, На троянду трішки схожа. На кущах вона зростає. Хто із вас цю квітку знає? (Шипшина)	* * * Не ставок і не ріка, Мох росте і осока. Там земля - неначе тісто, Що воно за дивне місце? (Болото)
* * * Олена зелена, Не сіяна, не саджена, Хто доторкнеться, Той обпечеться. (Кропива)	* * * Цвіте синьо, лист зелений Квітник прикрашає Хоч мороз усе побив – Його не займає. (Барвінок)
* * * Він скрізь: у полі і в саду, А в дім не попаде, І я тоді лиш з дому йду, Коли вже він не йде. (Дощ)	Стоїть собі літечком На городі тіточка, Світлокоса, білочуба, а на ній зелена шуба. (Кукурудза)
* * * Сонечко в траві зійшло, Усміхнулось, розцвіло, Згодом стало біле-біле І за вітром полетіло. (Кульбаба)	* * * В полі жовті промінчата Шелестять, немов зайчата, А вусаті ж їхні віти! Що це, друзі? Мабуть… (Жито)
Спробуй, друже, відгадати, Що за стрій у небесах: Чи клубки пухкої вати, Чи то пір’я з крупних птах, Чи біжить овець отара? Ні, пливуть це білі … (Хмари)	* * * Він жовтенький і сипучий, У дворі лежить у кучі. Якщо хочеш – можеш брати І фортецю будувати. Тільки воду мусиш  мати. (Пісок)
* * * Якщо руки ваші в ваксі, Якщо на ніс сіли клякси, Хто тоді ваш перший друг, Змиє бруд з лиця і рук? (Вода)	* * * Щось у небі синім - блим! Розкотився в небі грім Та гуркоче вдалині. Що за дивні ці вогні? (Блискавка)
	* * *
Де у полі квітне гречка, Стоїть хатка невеличка. Ти зустрінеш там родину, Що працює без упину. (Вулик)	* * * Що за жучок це – яскравий, моторний, Спинка червона у крапочку чорну, Сам симпатичний, хоча і маленький, Гарний на вроду він та веселенький. (Сонечко)
* * * Щоб мені кудись дійти, Треба всю її пройти. Бере початок від порога Далека чи близька… (Дорога)	Лишає він страшні сліди, Усе він пожирає. А як даси йому води – Відразу помирає! (Вогонь)
* * * Він шепоче: «Шу-шу-шу… Листя обірвать спішу. З ним я у осіннім гаї У таночку покружляю». (Вітер)	* * * Любі всім: тобі й мені. Вдень гуляють на вікні І купаються у річці Діти сонця - … (Промінці)
Всі його люблять, всі його чекають, а хто на нього подивиться — кожен скривиться (Сонце) * * * Один баранець пасе тисячі овець. (Місяць і зірки) * * * Золоте сховалося, а срібне показалося. (Сонце і місяць) * * * Чорна корова весь світ поборола. (Ніч) * * * По соломі ходить, а не шелестить. (Тінь) * * * Що росте догори коренем? (Бурулька) * * * Живе — лежить, помре — побіжить. (Сніг) * * * І в огні не горить і в воді не тоне. (Лід) * * * Старий дід мости помостив, молода прийшла — мости рознесла. (Мороз і весна) * * * Вдень вікно розбивається, а вночі само вставляється. (Ополонка) * * * Мене просять і чекають,а як покажусь — утікають. (Дощ) * * * Червоне коромисло через річку повисло. (Веселка) * * * Є на світі кінь — всьому світу не вдержати. (Вітер) * * * Один біжить, другий лежить, третій кланяється. (Вода, берег, очерети) * * * Довга Настя простяглася, якби встала, то б неба дістала. (Дорога) * * * Сидить баба серед літа, в сто сорочок одіта. (Цибуля) * * * Сімсот соколят на одній подушці сплять. (Соняшник) * * * Є шапка, але немає голови; є нога, але без черевика. (Гриб) * * * Зубів не має, а кусається. (Кропива) * * * Коло вуха завірюха, а у вусі ярмарок. (Вулик)